Член Новоархангельської районної організації ВО "Свобода". Заступник командира взоду 34-го батальйону територіяльної оборони Кіровоградської области. Загинув 21 листопада 2014 року під час обстрілу блокпосту поблизу Майорська з "Градів".
Націоналіст народився 9 квітня 1982 року в селі Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської области. Ще в дитинстві разом із батьками переїхав до села Торговиця Новоархангельського району.
"Микола завжди був дієвим і розважливим. Він з юного віку, часто без сторонньої допомоги, умів дійти до гідних висновків. У часи тотальної комуністичної брехні ця здатність розуміти, що є добре, а що - погано, дуже вирізняла Миколу серед інших парубків", - розповідає мама героя Ольга Сергіївна, пригадуючи його становлення як чоловіка і воїна.
Він закінчив ПТУ № 30 села Торговиця, отримавши фах водія.
З 18 квітня 2000 по 23 серпня 2001 проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Після повернення додому працював в Новоархангельському районі механізатором, трактористом, водієм, верстатником, працівником із благоустрою.
Миколу всі знали як справжнього козака, гідного, патріотичного чоловіка. Саме таким він увійшов до кола націоналістичного осередку "Свободи" у Новоархангельському районі. Націоналіст стояв пліч-о-пліч зі свободіцями під час битви за українську церкву 2013 року, коли вся місцева громада була обурена й повстала проти свавілля московського окупаційного режиму, який спробував відібрати у людей святиню в Новоархангельську. І в березні він, не вагаючись, вирішив стати на захист української держави. Наприкінці літа, коли Микола на два дні повернувся з фронту додому, він написав заяву про вступ до ВО "Свобода".
"У березні 2014 року, коли наші військові бази в Криму блокували "зелені чоловічки", Микола взяв свої документи та пішов до військкомату. "Я хочу захищати свою Батьківщину зі зброєю в руках", - оголосив рідним. Знаючи його погляди та переконання, ми розуміли, що зупиняти його не варто. Відмовляючи його йти на фронт, ми просто глибоко б його образили. Йому так боліло за Україну… Ми могли тільки підтримувати його, іншого він би не зрозумів і не сприйняв",- пригадує сестра Миколи Томака Наталія Терновенко.
Тож Микола Томак став одним із тих націоналістів, що не чекали, поки ворог вдереться в рідну хату, тому вже 19 березня 2014 року він одним із перших записався добровольцем, а згодом увійшов до складу 34-го батальйону територіяльної оборони Кіровоградської области. Військовий фах Миколи - мотострілець.
За 8 місяців участи у бойових діях він як заступник командира взводу часто опинявся у найскладніших, найнебезпечніших ситуаціях під час виконання бойових операцій, коли доля иноді вирішує все.
"2 листопада Коля приїхав у коротку відпустку - 10 днів. Знаючи брата, я в перший же день взяла з нього обіцянку, що він не поїде раніше. Адже 10 днів - це ж так небагато, але так важливо для нас! Кожна хвилина, коли він був поряд - безцінна…7 листопада 2014 року Коля підійшов до мене і промовив одну коротку фразу: "Я завтра їду!" Виявилося, що загинув боєць на його блокпосту. Я дивилася в його очі і мовчала. Не змогла нагадати про його обіцянку побути з нами. Здавалося, він зненавидів себе за те, що не був поруч, коли загинув той хлопчина. Він вірив, що ледве не голими руками може зупинити ту війну. Останній раз ми обійняли брата 8 листопада, коли проводжали його в дорогу.
Коля був найкращим другом у моєму житті, якому я довіряла більше, ніж собі. Кажуть, що час лікує, але це не так. У нас забрали частину душі… Хіба це можливо вилікувати? Залишаються назавжди біль у серці і спогади… Тільки теплі і світлі спогади про найкращу людину у нашому житті. Усі, хто знав його, згадуйте разом з нами - певна, що його щира душа те відчує", - розповіла Наталія Терновенко.
Микола загинув 21 листопада 2014 р. під час обстрілу блокпосту з РСЗВ "Град" в районі міста Горлівка біля Майорська.
Він не встиг до війни створити свою родину й залишити після себе нащадків. Вдома у нього залишилася самотня мати і сестра, яким не вистачатиме уваги та допомоги сина-брата. Але він прожив гідне життя і загинув, як справжній націоналіст, захищаючи рідну землю і свій народ.
Миколу Томака поховано у рідному селі Торговиця.
Він нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно), а також медаллю УПЦ КП "За жертовність і любов до України" (посмертно) та відзнакою Кіровоградської області "За мужність і відвагу". На честь Миколи Томака названа вулиця в його рідному селі Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області (колишня Лєніна). У Торговиці також відкрито меморіальну дошку на честь загиблих воїнів - Миколи Томака, Івана Сурженка, Олександра Азарова, Миколи Покрищенка.
Більше спогадів: svoboda.org.ua
