ВО "Свобода"

ENG

26 березня 2015
Кримська депресія
Кримська депресія

*Минув рік російської окупації.

Минув рік, відколи Росія відверто, зі зброєю і солдатами, почала агресію проти України. Рік, відколи найчастішим у наших розмовах стало слово "війна". Рік, відколи ледь не щодня оплакуємо загиблих у цій війні українців. Сталося те, про що націоналісти попереджали роками. І сьогодні частина Донбасу окупована російським військами, а Кримський півострів вже офіційно належить Російській Федерації. Але й тепер там залишилося чимало українців. Про те, як ведеться їм і як взагалі змінилося життя у Криму за цей рік, спілкуємося з Олександром БОЛТЯНОМ ‒ він раніше очолював Севастопольську міську "Свободу". Сьогодні Олександр разом зі сім'єю мешкає в Києві.

‒ Зараз у Криму з'явилося багато незадоволених, ‒ розказує свободівець. ‒ Бо ж очікування торік були дуже високими: думали, що Російська Федерація почне відразу кардинальні зміни, ремонти доріг, реструктуризацію. Але нічого цього нема. І не буде ‒ бо РФ не зацікавлена в тому. Навпаки: що більше людей звідти виїде, то менше залишиться, московською мовою кажучи, нахлєбніків, яких треба годувати.

А в Росії, як бачимо, криза ‒ грошей з Кремля буде все менше. І люди це відчувають, але зробити нічого не можуть. Та й бояться, бо тепер навіть проросійські мітинги під російськими прапорами організувати проблематично. Багато молоді залишилися без роботи. От у Севастополі люди такого рівня, як майор митниці, працюють охоронцями супермаркетів. Бо розмитнювати вже немає чого…

Комфортно почуваються лише працівники спецслужб, поліції та пенсіонери, і то не всі. Є ще й такий момент: працівників Збройних Сил України і Міністерства внутрішніх справ, котрі зрадили присягу і перейшли під юрисдикцію РФ, зараз переводять на материкову Росію, а на їхнє місце завозять росіян. У справах таких колишніх громадян України написано: "склонен к измене Родине". Зрадникам не вірить ніхто й ніде.

Та невдоволення ніхто найближчим часом висловлювати не буде, бо є що їсти. До Криму регулярно заходять повні фури з українськими продуктами. І це тоді, коли Крим ‒ окупована Росією українська територія! Але київська влада нічогісінько не робить, щоб боронити державні територіальні інтереси. От коли б улаштувати повноцінну блокаду, щоби все постачалося лише з території Росії, тоді б кримці відчули всі "переваги руского міра". До складу України більшість з них захоче повернутися в першу чергу саме через економічні чинники.

До речі, проукраїнськи налаштовані люди, що живуть у Криму, а там таких досить багато, просять перекрити ці канали постачання з України. Вони готові потерпіти, аби всі інші побачили, як насправді "дбає" Москва. Але чи має наша влада політичну волю на такі кроки?..

‒ А в якому становищі перебуває оте проукраїнське населення півострова?

‒ Окупаційна влада дуже добре відчуває і знає, звідки йде для неї загроза ‒ від українських націоналістів, тому намагається всі такі прояви повтинати. Саме тому активна молодь намагається виїжджати. Врешті, не тільки проукраїнська. От я маю багато знайомих серед тих, хто працював в ІТ сфері, з-поміж дизайнерів, так званих фрілансерів ‒ вони всі повиїжджали, бо влаштуватися у московської влади їм дуже складно. З тими, хто має проукраїнську позицію, проводять довгі співбесіди, навіть обшуки в домівках. А от 9 березня, пам'ятаємо, взагалі затримали трьох активістів. Чи, до прикладу, Олександра Костенка, прихильника "Свободи", міліція затримала за те, що він 2014 року на території України в Києві кинув камінь у беркутів ця! Це основне звинувачення, за яким щодо нього іде слідство на території Російської Федерації. Звичайно, це маячня, те саме, що в було 30-ті роки, коли людей звинувачували у шпигунстві чи у спробі підкопатися під Кремль.

…Українські школи закрили. Залишили подекуди тільки два класи з українською мовою навчання. Острівками українства стали церкви Київського Патріархату, хоч їх там небагато, але люди туди ходять, гуртуються там. На ці українські церкви теперішня кримська влада чинить великий тиск, вимагає перейти під юрисдикцію Російської Федерації.

‒ Яка ситуація з туристичною галуззю?

‒ За торішнє літо було хіба 30% від традиційної кількості туристів. Наступний сезон, думаю, буде ще гірший. Найперше тому, що логістика дуже складна, і щоб потрапити до Криму чи виїхати звідти, люди близько трьох діб у спеку стояли на кордоні. А часом ті черги тривали близько тижня, і ми навіть знаємо, що були смерті через нестачу питної води. А ще ж конфлікти, бійки… Тож ті, хто торік поверталися з такого "відпочинку", знову туди не поїдуть. Ще й усім знайомим закажуть не робити цього. Оздоровниці, звичайно, "заб'ють" бюджетниками. А от туристів, на яких був орієнтований середній і малий туристичний бізнес, буде все менше.

‒ Що скажете про перспективи повернення Криму до складу України?

‒ Це, звичайно, можливо, але, знову ж таки, потрібна політична воля очільників держави. Зараз ми її не бачимо. Жодних необхідних кроків, щоби повернути Крим, як, врешті, й Донбас, українська влада не робить. Часом навіть навпаки. Тож сподіваємося на міжнародний тиск, санкції, які фінансово вдаряють по РФ і призводять до відтоку інвестицій. Саме це зараз і триває. А тим часом росіянам все важче утримувати кримців, бо ж півострів ‒ в основному дотаційний регіон. Для України він був десь на відсотків 80 дотаційним. А зважаючи на теперішні труднощі, коли вода, ті ж продукти, які хоч і прибувають з України, але не в колишній кількості і таки дорого обходяться, то, припускаю, він дотаційним став на відсотків 95. Росія поки що в змозі утримувати Крим. Але витривалості вистачить їй десь іще на рік-півтора…

А ще важливо: у росіян до приєднання Криму проблем очевидних не було: вони могли вільно їздити за кордон відпочивати, отримувати зарплатню, рубль був стабільний. А як тільки став "Кримнаш", рубль обвалився, економічний стан більшості дуже погіршився, купа можливостей ‒ втрачені. Настає етап озлобленості: мовляв, тільки ви, тобто кримці, з'явилися, в нас почалися проблеми. І ця ненависть з обох боків посилюватиметься: кримці будуть ненавидіти Росію, бо не отримують сподіваного, а росіяни будуть ненавидіти набутий півострів.

‒ Ви, як і чимало українців, покинули свої домівки у Криму. Як вам ведеться тепер?

‒ Ми, свободівці перебуваєм приблизно в такому ж стані, як і всі переселенці. Хто міг, поспродував своє житло, майно й купив на території України. Люди намагаються облаштовувати життя, долучаються до діяльності місцевих партійних організацій ‒ відповідно до місця переселення. Але всім дуже важко. Найперше ‒ через байдужість влади.

Виїжджають же з Криму протягом року найактивніші люди. Зі своєю проукраїнською позицією вони непотрібні були в Криму колишній владі ‒ постійно наголошували на інформаційній агресії Росії, попереджали, що за нею буде і збройна… Але ніхто того не хотів слухати, тому й втратили територію. Тепер ці активні патріоти приїхали на материкову Україну, але й тут вони нікому не потрібні. Їм дають якісь копійки, та державі до них абсолютно байдуже. Є, щоправда, представник президента в Криму, але ми його взагалі не чуємо: що він робить? Він є, аби хтось був на державній посаді, а не щоб розв'язувати проблеми переселенців.

На фото: "Блокада" окупованного Криму - це українські фури везуть харчі на територію, що належить ворогові. Світлина зі сторінки Романа Давиденка.

Юлія Дембовська. Газета ВО "Свобода"